Яку AI-модель обрати для написання та рецензування тестів?
CycleMantle не постачається з єдиним фіксованим «розумом». Ви обираєте хмарного постачальника AI, модель на своєму ПК або вбудовану модель і можете змінювати цей вибір для кожного чату. Саме цей вибір визначає, куди надходять ваші запити та наскільки якісними будуть запропоновані тести.
Три способи підключення моделі
Хмарний AI-постачальник
У налаштуваннях ви вказуєте адресу стандартної кінцевої точки API та свій ключ, і CycleMantle надсилає чат цьому постачальнику. Великі хмарні моделі зазвичай краще справляються з довгими класами та складною логікою. Ключ залишається на вашому ПК. З хмарною моделлю ваш запит і текст файлу, який читає агент, надходять до постачальника; із локальною моделлю ніщо не залишає ваш ПК. Будь-які збори за використання нараховує постачальник, тому прочитайте його умови. Тримайте паролі та приватні ключі подалі від файлів, які ви просите прочитати агенту.
Модель на вашому ПК
Ви вказуєте CycleMantle на кінцеву точку, що працює на вашій власній машині. Запити тоді надходять на цю локальну адресу, і з локальною моделлю ніщо не залишає ваш ПК. Це підходить для коду, який ви не хочете надсилати третім особам. Менші локальні моделі можуть бути повільнішими та слабшими при роботі з довгими файлами, тому обирайте завдання, що відповідають їхнім можливостям: один клас, одна фікстура, один падаючий тест. Ви самі запускаєте та оновлюєте локальну модель. Картки чату, відмінності (diff) та режими затвердження виглядають точно так само, як із хмарною моделлю.
Вбудована модель
Вбудована модель готова до використання без вашої власної кінцевої точки, тому це найшвидший спосіб спробувати програму після її встановлення. Використовуйте її для першого запуску: запитайте тести для однієї невеликої функції, прочитайте відмінності (diff) та подивіться, як поводяться картки та режими затвердження. Якщо завдання потребує більшої глибини, переключіть чат на хмарну або локальну модель. Ваша тека проєкту, історія чату та режим затвердження залишаються незмінними, оскільки вони належать програмі, а не моделі.
Перевірте з'єднання за допомогою кнопки Test
Після введення кінцевої точки натисніть кнопку Test перед тим, як доручити агенту реальну роботу. Вона надсилає невеликий запит, а потім показує час відповіді та контекстне вікно моделі. Час відповіді повідомляє вам, скільки часу чекатиме кожен крок довгого запуску. Контекстне вікно показує, скільки коду та виводу вміщується в одну розмову. Невелике вікно підходить для однієї функції, але має труднощі з цілою текою тестів. Якщо тест не вдався, виправте адресу, ключ або назву моделі та натисніть кнопку знову.
Підберіть модель до завдання
Використовуйте більшу модель для рефакторингу та складної логіки, а меншу — для невеликих змін, таких як перейменування фістури або додавання однієї перевірки (assertion). Вам не потрібно перемикати весь чат. Інструмент run_on_model надсилає один складний крок до більшої моделі, тоді як рутинні кроки залишаються на моделі, яку ви обрали. Наприклад, дозвольте малій моделі виконати вашу тестову команду та прочитати код виходу, а проектування складного тестового класу доручіть більшій. Результат ви бачите в картці в будь-якому випадку.
Якість варіюється між моделями, тому сприймайте кожну пропозицію як чернетку. Використовуйте Ask first, щоб кожна зміна чекала на ваше схвалення, читайте відмінності (diff) рядок за рядком та знову запускайте вашу тестову команду після прийняття. Якщо тест здається надто хитромудрим, відхиліть його та запитайте простіший. Зберігайте історію вашої системи контролю версій, щоб ви могли повернутися назад. Прохідний запуск є корисним доказом, але це не гарантія.